Створення енергосервісу – нової активності по впровадженню кращого керування енергетичною експлуатацією будівель – то потенційний шлях до скорочення витрат не тільки на опалення та енергопостачання, але й можливий заробіток для сервісних фірм-надавачів такої послуги.
Сервісні компанії (ЕСКО), які працюватимуть у вигляді приватних (недержавних) постачальників, при впровадженні в Україні законодавства про подібний сервіс мають змогу заробляти на наданні інженерних рішень споруд, щоб покращити рівень ефективності всього будинку: освітлення, опалення, водопостачання тощо. Задля цього, сервісні фірми:
- укладаюсь контракт;
- проводять энергоаудит споруди задля створення плану інженерних заходів;
- проводять модернізацію та утеплення загальної конструкції за власний рахунок;
- отримують 80%–90% коштів суми щомісячної економії після впровадження контрактових зобов’язань, у вигляді власного прибутку.
Оцінюваний український ринок наразі десь приблизно 8,5 млрд. доларів США, проте ЕСКО-схема має свої плюси й мінуси.
Плюси
- Більш ефективне витрачання потужностей при експлуатації будинків, від чого виграють їх власники, через убавляння щомісячних експлуатаційних кошторисів, й держава, яка витрачає менше на утримання цих будов, маючи змогу направлення надлишкової енергії до інших споживачів або скорочення витрачань.
- Заробіток, закріплений на законодавчому рівні, для постачальників енергопокращення, згідно договору, може бути до 10 років тривалістю.
- Для банків, надаючих фінансування подібних схем, це – можливість заробітку на відсоткову доході.
- Державі – це можливість зробити збавок втрат на десь 100 тис. об’єктів та підвищити загальний інженерний рівень обладнання будинків.
Мінуси
- Послуга наразі може надаватися тільки державним об’єктам, або тим, що знаходяться у муніципальній власності – це значно нівелює глобальні обсяги програми;
- Відсутність законодавчого захисту щодо страхування ризиків недосягнення економічних показників зрізання втрат. Європейські країни, запровадивши такі чи подібні схеми, таку норму включили до законодавчих актів;
- Можливість проведення енергоаудиту неналежним чином та/чи неналежної експлуатації замовниками, тому у результаті не буде досягнуто показників взагалі чи на запланованому рівні;
- Сервісний орган повинен виконувати покращення власними силами та за власний рахунок, тому виникає ризикова ситуація: банківські установи, надаючи кредити для такої процедури, забажають отримати у заставу устаткування надавача послуг, формуючи загрози для кінцевого споживача.
- Із банківською взаємодію пов’язана ще одна могутня небезпека: банки, у більшості випадків, мають бажання отримати гарантії повернення власних грошей, проте такі гарантії повинні надаватися власниками приміщень – державними та муніципальними підприємствами, маючими відповідний бюджет, закладений у кошторис на кожен конкретний рік. Проте річ у наступному: закладення цифр може відбуватися тільки на початку фактичного досягання показників економічності. Й, якщо цифр немає у році укладання угоди, то на наступний рік вони можуть не бути закладені взагалі. А при плануванні бюджетів без наявного контракту, маючого вказану схему, показники скорочених енерговитрат до них не закладаються. Саме тому гарантії до банківських установ щодо планованого повернення кредитів, не підтверджених письмовими домовленостями, здебільшого не можуть надаватися.
