В останні роки комунальні послуги для українського населення можна назвати золотими. Мало того, що сума набігає досить значна, так вона ще й має властивість збільшуватися. Хтось засуджує дії нинішнього керівництва країни, викроюючи останні копійки на оплату щомісячних рахунків, хтось дотримується принципу «зуб за зуб», і не оплачує надається побутове обслуговування. Друге – звичайно не вихід, адже таке ставлення веде до занепаду. А між тим, в 1999 р рішенням Верховної Ради України було встановлено, що вартість комуналки не повинна перевищувати 15% бюджету сім’ї (постанова № 512-XIV від 18.03.1999).
Підставою до прийняття такого рішення було очевидне зниження життєвого рівня в результаті подорожчання споживчих товарів, боргами по заробітним платам в різних сферах і при маленьких пенсії. Народу просто нічим було платити за рахунками, а зв’язок між заборгованістю по комуналці і порожнім гаманцем – очевидна.
Спираючись на ситуацію в суспільстві, ВР встановила ті самі 15% фактично отриманого сукупного доходу сім’ї. Також було обговорено, що ні Кабмін, ні місцеві органи виконавчої влади, ні органи місцевого самоврядування, ні підприємства і організації, не має права відключати квартири і будинки від енергії, водо-, газо- і теплозабезпечення, і вже тим більше виселяти громадян, які не оплатили рахунки в результаті заборгованості по заробітній платі, пенсії або відсутністю субсидії.
Керуючись все тим же документом № 512-XIV, і здійснивши нехитрі підрахунки, виходить, що власник однокімнатної квартири заробляє не менше 12 тисячі гривень (мінімальна ціна побутового обслуговування – UAH 1800), двокімнатної – 18,1 тисячі (min ціна – 2720), трикімнатної – 24,1 тисячі гривень (мінімум – 3620).
Виходить, що Кабмін порушив постанову № 512-XIV, прийняте ВР 18 березня 1999 року про оплату житлово-комунальних послуг населенням України.
Не дивно, що деякі сміливці затівають судові тяжби, спираючись на затверджені керівництвом документи. Правову основу розшукати в Інтернеті нескладно, ну а скласти порівняльні таблиці співвідношення спільного сімейного доходу / пенсії і нарахувань за житлово-комунальні послуги варто хоча б заради інтересу. Порівнявши ЗП і суму в щомісячних квитанціях, виходить, що в кращому випадку комунальні плати «з’їдають» 40% сімейного бюджету.
Само собою, затівати судову суперечку – задоволення сумнівне. Витратити час, нерви і гроші, а чи принесе це користь – невідомо. До того ж, дещо спрощує ситуацію програма субсидій, діюча для деяких громадян.
